Чуєш, брате мій,
Товаришу мій,
Відлітають сірим шнуром
Журавлі у вирій.
Мерехтить в очах
Безкінечний шлях,
Гине, гине в темній мряці
Слід по журавлях.

Богдан Лепкий

«Кру-кру, в чужині помру»… У темних сінях стояли дві важкі дерев’яні валізи — це все, що родина Цісиків взяла з собою в дорогу. У валізах: трохи одягу, старовинна золота каблучка, декілька пожовклих фото, вишиті сорочки, Псалтир. Іванка дивилася на Володимира, наче запитувала: «Куди ми їдемо?». Але Володимир сам не знав куди.

«Збирайся, Іванко, вуйко Стефко нас вже чекає». Біля воріт голосно дихала дебела чорна кобила, прив’язана до старого непофарбованого воза. З її ніздрів клубочилася біла пара, було холодно. Здавалося, що сама земля їх не пускає — то ключі важко впадуть в грязюку, то Іванка згадає, що забула маленький образочок в шухляді, то Володимир помітить, що на підошві чобота протерлася дірка. Ще б пак — забратися з хати в листопаді, невідь­куди, за океан до якоїсь там Гамерики!

«Заки море перелечу — крилонька зітру»…

Рівно через два десятки років ці двоє оселяться в американському місті Квінз і стануть батьками найвідомішої американської вокалістки українського походження Квітки Цісик — жінки, яка є уособленням вислову «нашого цвіту по всьому світу», символом того, що українське може стати успішним та затребуваним в будь­якому куточку світу.

Володимир Цісик, цей емігрант із західної України з раннього дитинства навчав Квітку грати на скрипці та фортепіано. А ще сценічне мистецтво в балетній школі Роми ПриймиБогачевської, спів у хорі, вокалом. Важко уявити, але саме в хорі Квітка познайомилася з маленьким хлопчиком, який згодом стане поп­зіркою світового масштабу Майклом Джексоном!

Дитинство Квітки Цісик проходило за звичними для української родини емігрантів заняттями: недільна українська школа, пласт.

Квітці було лишень сімнадцять, коли її батько Володимир Цісик помер від інсульту. Довелося починати заробляти на життя самій. І тут їй допоміг природний дар, який передали їй батьки — спів. Квітка почала виступати в клубах Нью­ Йорка, пропонувала свої записи продюсерам та на радіо. Ох вже ця українська віра в краще та оптимізм! А потім закрутилося: музичні проекти, озвучування кіно та реклами на телебаченні, джингл, який приніс їй світову славу…

Її голос звучав у рекламних компаніях таких відомих компаній, як «Кока­Кола», American Airlines, «Макдональдс». Вона була офіційним голосом «Форд Моторз». Багато американців і досі пам’ятають музичний джингл «Have you driven a Ford lately» у виконанні Квітки Цісик. Статистика свідчить, що голос Цісик прослухали понад 22 мільярди разів, тобто у кілька разів більше, ніж населення Землі…

«Я побачила, що можу легко змінювати музичний стиль. Потім я вступила у музичну консерваторію в Нью-Йорку. Навчалася вокалу і думала, що буду оперною співачкою. Але зацікавилась іншим фахом. Це — такий «студіо-сингінг». Співання у різних студіях для реклами або для композиторів»,— розповідала вокалістка.

Усе ж емігрантка Квітка Цісик відчувала, що не тут її рідний дім, а там, на західній Україні, звідки виїхали її згорьовані батьки. Ця туга проявлялася не лише в ностальгії, а й у професійній діяльності: Квітка записує альбоми з українськими піснями. Перший диск з українськими піснями: перший «Kvitka» або «Songs of Ukraine» («Пісні України») записаний 1980 року, другий — «Two colors» («Два кольори») — 1989 року.

Можливо, як данину своїй рідній землі, якої вона ніколи на той час не бачила, Квітка Цісик зібрала для запису альбомів 40 найкращих студійних інструменталістів НьюЙорка, тих, кого собі не могли дозволити навіть найвідоміші поп­зірки США… І одразу ж шалений спіх — виступи, концерти і навіть номінування на премію «Греммі» в категорії «Contemporary folk». До України ці альбоми потрапляли здебільшого контрабандою, люди перезаписували пісні і передавали один одному.

«Де ростем, там мусимо цвісти»…

Проте ностальгія за невідомою батьківщиною своїх батьків не покидала її і 1983 року разом з матір’ю Квітка Цісик відвідує Україну — місто Львів й інші міста Західної України. На жаль, цее був неафішований і перший та останній раз, коли Квітка Цісик приїхала туди, звідки її батьків вигнала лиха доля… На той час її пісні були невідомі в Україні. Жодних концертів і творчих зустрічей, жодного виходу на сцену, жодного виконання тих пісень, які народилися тут, на цій землі, серед цих кам’яних руїн і високих лісів…

У Квітки Цісик було багато творчих планів, пов’язаних з Україною — концерти, гастролі, тури, та передусім — записати та випустити третій студійний альбом з українськими піснями, проте не судилося…

Останньою піснею, записаною Квіткою Цісик, став символічний гімн емігрантів, усіх тих, хто назавжди втратив свою рідну землю. «Журавлі» на слова Богдана Лепкого. Згодом пісня стала знаковим символом трагічної долі самої співачки:

«Чути кру­кру­кру
В чужині помру,
Заки море перелечу —
Крилонька зітру»…

Чорний, майже не видимий у нічній темряві віз поволі котиться грунтовою дорогою. За декілька годин він дістанеться міської залізничної станції Потім, навантажені багажем, чоловік і жінка довго добиратимуться до баржі, а далі сідатимуть на пароплав, який довезе їх до далеких незнаних берегів. Цілий тиждень у віконечку їхньої каюти не буде нічого, окрім безмежного синього океану… І тільки із вже чужих небес долинатиме оте сумне пташине: «Кру­кру»… Голос, схожий на звучання скрипки. Голос Квітки Цісик — королеви українької пісні з американського міста Квінз.