«Така краса народжується протягом століть, завойовує собі славу, а пам’ять про неї зберігається у нащадків», — запам’ятайте ці слова. Про них згадаємо наприкінці історії.

Більшість дівчат у дитинстві хочуть бути принцесами. А що робити, коли ти і так справжня принцеса? Коли, здавалося б, і не має особливо про що мріяти, бо за походженням уже все є.

Звісно, і принцеси, і князівни бувають геть різними, але була одна надзвичайна, про яку всі ми чули, бо про Острозьку академію, засновану нею, не знає хіба що лінивий.

Гальшка Острозька народилась у 1539 в Острозі. Була княгинею, походила з давньоукраїнського князівського роду Острозьких. Усе життя її буде присвячене меценатству. І так, це вона заснувала згадану вище академію.

Її ім’я парадоксально асоціюватиметься і з красою, і з неперсічним розумом та великою глибинною 140 трагедією. Насправді цікаво чому цю жінку прозвали чорною вдовою, тож про це поведеться далі.

Це історія, де матір стане найбільшим катом для дочки, а чоловіки хотітимуть грошей та визнання, хоч би як Гальшка їх не любила. Правду кажуть, ствердно кажучи, що часи завжди однакові — тобто легко не буває ніколи.

Як і в усіх історичних хитросплетіннях, з Гальшкою також усе непросто.

Король Сигізмунд ставився дуже прихильно до Ілля Острозького, тому дружину обирали з королівської волі: ось красуня Беата Костелецька. Заможна, впливова, справжня позашлюбна принцеса — так, є припущення, що вона була дочкою коханки короля.

Вінчання Іллі та Беати відбулося у 1538 році. І все б нічого, але рівно за рік красивий князь Ілля раптово помре, залишивши все майно дружині та новонародженій донці.

Донька народилась у день святої Єлизавети, але всі її кликатимуть Гальшкою, чому вона ніколи не заперечуватиме. Саме Гальшкою вона увійде в світову історію.

Але кожній принцесі по дракону — це неписане принцесяче правило. А от хто в цій сумній і одночасно красивій історії дракон — вирішувати вам.

Представники багатьох сімей намагалися породичатися із заможною родиною Острозьких. 12­річна (!) Гальшка була омріяною нареченою: по­перше, шлюб із дівчиною з такої родини — це вже вирішення багатьох соціально­економічних проблем; по­друге, це її спадок. Ну кому не захочеться отримати все й одразу і на додачу красиву юну принцесу?

Матір маніакально шукала для доньки вигідну партію. Того, хто не забере спадок, але примножить його. Вона прорахувала все наперед і ділила життя своєї малої Гальшки без жодних питань. Зрештою, її цікавило винятково її благо. Усе очевиднішими ставатимуть психічні розлади Беати, усе дужче та безумніше вона шукатиме де примножити золото…

13­річну Гальшку викраде Дмитро Сангушко, бо закохається в неї. Шлюбна угода мала бути виконана.

Але з Дмитром невдалий шлюб. Беата не хотіла такого зв’язку, тому поскаржиться своєму батькові­королю на зухвалість парубка. Король наказує позбавити Дмитра життя, а дядька Гальшки, котрий допомагав молодим, — опікунських прав. Мартин Зборовський, один із претендентів на золоту руку князівни, разом із батьком вирушить за парою закоханих, аби вбити абсолютно беззахисного Дмитра Сангушка.

Так дракон приніс смерть у лютому 1554 року в чеському місті Яромірі та вдівство чотирнадцятирічної Гальшки.

Цікаво, але король не віддав свою онуку за Зборовського — ніякий безчесний «подвиг» не допоміг заволодіти статками Острозьких. Аж ось на горизонті з’являється Лукаш Гурку — грав, хороша партія. Ще й удівець.

Так Гальшка вийде заміж вдруге.

Але що трапилось, як ви думаєте? Авжеж, Беата знову незадоволена таким вибором свого батька. Якщо середньовічні дракони й видихали вогонь чи мали отруйні пазурі — то це ніхто інший як Костелецька.

За шість років вона «продасть» доньку Семену Слуцькому. У львівському домініканському монастирі відбудеться третє вінчання дівчини.

Проте Гурку не змириться з таким зухвальством, викраде Гальшку і до 34 років вона житиме в повній ізоляції в середньовічному замку. Саме під час її перебування в замку будуть розповсюджуватись чутки про чорну княгиню, яка приносить нещастя. Ніде правди діти, Гальшка дійсно носила винятково чорне вбрання, спілкуватись ні з ким не могла. Окрім, щоправда, служниць.

Зі свого ув’язнення вона вийде тільки тоді, коли Лукаш помре. Й одразу повернеться до батьківського дому…

Чутки про те, що вона втратила глузд, що дядько та брат її опікають, снували в повітрі, як голодне гайвороння. Але чуткам — аби бути. Острозька займалась не тільки суто жіночими справами, а почне працювати над зведенням академії, над просвітою людей, над розбудовою місцевої лікарні. Для того, аби кожен, якого б походження не був, міг вчитися й лікуватися.

Ідея створити місце, котре стане свого роду меккою для всіх, хто прагне знань, була рушійною для Гальшки, ця думка давала їй можливість триматись купи та раціонально використовувати спадок залишений батьком. Абсолютно виправдано її називають фундаторкою першого вищого навчального закладу на території Східної Європи.

І це не про бажання лишитися у віках, ні. Це про свідомий підхід до життя та до місця, де мешкала. Зробити його кращим, світлішим, більш відкритим.

Шкода, що материнська любов для Гальшки стала вбивчою. Тож знайте, що не всі дракони мають лускату шкіру. Часом це цілком вродливі та розумні жінки…

Вона помре у 43 роки, але її дивовижне загадкове життя куди цікавіше за всі «Ігри престолів». Адже, здавалося б, матір мала б оберігати доньку, проте зробила якщо не все, то дуже багато для того, аби багатство не переставало, не закінчувалось ніколи…

Однак, завдяки Гальшці та її дядькові Василю було зведено освітньо­ культурний центр в Острозі. Вона довела: яким би життя не було, а чистий розум та наука — завжди проторують шлях хай до короткого, але всетаки щастя.

А тепер згадайте слова про красу на самому початку історії про Гальшку.

Тепер ми знаємо, що тільки справжнє багатство — всередині, воно, як і любов, не перестає.

Усе решта — зникоме.